REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT

ОЦІНЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ ЗРІЛОСТІ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЇ : СУТНІСТЬ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ОЦІНЮВАННЯ

Л.О. ЛІГОНЕНКО, К.М. ЗЕЛЕНЬКО — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

У сучасних умовах цифрова трансформація виступає ключовою передумовою стійкого розвитку та конкурентоспроможності бізнес-організацій. Стаття присвячена дослідженню сутності цифрової зрілості як інтегральної характеристики готовності підприємства до системного використання цифрових технологій у трансформації бізнес-моделі, організаційної культури та операційної діяльності. Метою дослідження є систематизація теоретичних підходів до трактування цифрової зрілості бізнес-організації та аналіз сучасного інструментарію її оцінювання з метою вдосконалення діагностики цифрового розвитку підприємств. Методика дослідження ґрунтується на методах теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, систематизації наукових підходів і моделей оцінювання цифрової зрілості, а також логічного та структурно-функціонального аналізу. Результати дослідження полягають у формуванні авторського тлумачення цифрової зрілості як комплексної здатності організації ефективно інтегрувати цифрові технології у стратегію, процеси та організаційну культуру з метою створення доданої цінності для клієнтів і стейкхолдерів та досягнення конкурентних переваг. Виокремлено ключові компоненти цифрової зрілості: стратегічне бачення і лідерство, технологічна інфраструктура, цифрові навички та культура, процеси й операційна модель, клієнтський досвід. Ідентифіковано п’ять рівнів цифрової зрілості: початковий, розвитку, визначений, керований та оптимізований. Проаналізовано сучасні моделі оцінювання цифрової зрілості (Open DMAT, Digital Capability Models, DINA, Матриця цифрової зрілості MIT & Capgemini), визначено їх переваги та обмеження. Наукова новизна полягає в уточненні поняття цифрової зрілості бізнес-організації та систематизації інструментарію її оцінювання з урахуванням стратегічних і організаційних аспектів цифрової трансформації. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання сформульованих рекомендацій для вибору адекватних інструментів оцінювання цифрової зрілості залежно від галузевої специфіки, масштабу організації та цілей цифрового розвитку, що сприятиме формуванню ефективної стратегії цифрової трансформації

МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАГАЛЬНОЇ СУКУПНОЇ КОРИСНОСТІ ПРОДУКЦІЇ, ПОСЛУГИ, ПРОЦЕСУ

Ігор СМИРНОВ — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Під час оцінки якості продукції, послуг та процесів споживач керується переважно своїм суб'єктивним сприйняттям, яке не завжди є об'єктивним, економічно виправданим та доцільним. Мета. Запропонувати об'єктивну методологію визначення оптимального співвідношення ціни та вигоди для порівняння економічно раціональних оцінок загальної сукупної корисності продукту, послуги чи процесу. Методика. Методологія експертної оцінки, методи визначення вагових коефіцієнтів показників властивостей продукту, використання функції бажаності Харрінгтона в процесі оцінки. Результати. Визначено вартість однієї умовної одиниці корисності продукту, послуги чи процесу. Співвідношення ціни продукту, послуги чи процесу до їх загальної сукупної корисності дає нам оптимально більш вигідний варіант, за якого вартість умовної одиниці корисності мінімальна. Наукова новизна. Запропонована методологія є спробою поєднати два найважливіші альтернативні напрямки економічно раціональної оцінки: кардиналістський (кількісний) та ордіналістський (порядковий) з метою визначення економічно оптимальної загальної сукупної корисності продукту, послуги чи процесу з точки зору споживача. Практична значимість. Використання запропонованої методології дозволить автоматизувати процес об'єктивної оцінки тендерних пропозицій та усунути суб'єктивну складову під час прийняття рішення про закупівлю, усунути дискримінацію заявок та досягти прозорості всього тендерного процесу, систематично викорінити та запобігти корупції у сфері державних закупівель та досягти простоти та зручності застосування тендерних процедур.

ТЕНДЕНЦІЇ МОНОПОЛІЗАЦІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ

Л.О. УКРАЇНСЬКА, Н.І. ШИФРІНА — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Дослідити тенденції монополізації у діяльності цифрових платформ та екосистем в економіці, узагальнити напрямки удосконалення антимонопольного регулювання. Методика. Для досягнення поставленої мети використано системний підхід, який дозволяє розглядати платформну економіку як складову частину економіки країни; застосування методів теоретичного аналізу та порівняння дозволило виявити загальні проблеми монопольної поведінки цифрових платформ по відношенню до всіх учасників економічних відносин; метод формальної логіки надав можливість виявити особливості, закономірності та ефекти, що виникають внаслідок діяльності цифрових платформ. Результати. Розглянуто процес формування платформної економіки, який створює новий уклад соціально-економічного розвитку, що базується на роботі цифрових платформ і екосистем. Розкрито особливості становлення цифрового економічного середовища, які, в сукупності, призводять до зловживання домінуючим становищем великих гравців ринку e-commerce через недостатню розвиненість законодавчої бази з регулювання діяльності цифрових платформ та екосистем. Показано, що монопольна поведінка платформних компаній спричиняє появу різних монопольних ефектів, усунення негативних наслідків яких є можливим за умов удосконалення антимонопольного законодавства саме стосовно регулювання діяльності цифрових платформ і екосистем. Наукова новизна. Узагальнено основні напрямки розвитку платформної економіки і формування екосистем; на основі виділення ключових особливостей цифрових платформ досліджено причини формування монополій цифровими платформами. Виявлено наслідки монопольної поведінки великих цифрових платформ на ринку. Обгрунтовано необхідність жорсткого регулювання діяльності цифрових платформ з боку держави з метою запобігання дії різних монопольних ефектів. Практична значимість. Теоретичні висновки щодо особливостей формування платформної економіки є основою дослідження позитивних рис і негативних тенденцій в подальшому цифровому розвитку, практичні рекомендації щодо напрямків державного регулювання діяльності платформних структур можуть бути враховані в законодавчій діяльності, зокрема при розробці доповнень до Закону України «Про захист економічної конкуренції» стосовно регулювання антимонопольної поведінки цифрових платформ.

ІНТЕГРАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ, ФІНАН-СОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ В ОПТИМІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ РИТЕЙЛУ

Вікторія Вареник, Жанна Піскова, Роман Кравцов, Андрій Неделько — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Метою цієї статті є обґрунтування комплексного підходу та розробка прикладних інструментів (алгоритму та математичної моделі) для оптимізації бізнес-процесів у ритейлі шляхом інтеграції сучасних інформаційних систем управління, моделювання операційних і фінансових процесів, а також застосування статистичних методів для підвищення ефективності управлінських рішень. Методика. Методологічна основа дослідження включає комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичного узагальнення та порівняння, конкретизація, моделювання, метод аналізу, статистичний метод та експертне оцінювання, метод синтезу, бенчмаркінг, метод системного підходу, а також метод алгоритмізації бізнес-процесів та математичного моделювання операційних втрат. Результати. Дослідження показало, що мережі «АТБ-Маркет» та METRO Cash&Carry характеризуються високим рівнем цифрової інтеграції та операційної ефективності, тоді як «Епіцентр К» демонструє низьку інтегрованість бізнес-процесів та значні втрати у фреш-категоріях. Розроблено структуру та алгоритм інтеграції спеціалізованого модуля контролю термінів у корпоративну систему «Potamus», що базується на принципах FEFO та автоматичному блокуванні продажів прострочених товарів. Запропоновано модель розрахунку очікуваного скорочення списань на основі емпіричного коефіцієнта ефективності автоматизації (Kеф авт), що підтверджує можливість зниження втрат до 48%. Обґрунтовано необхідність модернізації корпоративної інформаційної системи, впровадження автоматизованих модулів FEFO, цифрових процедур приймання товару та централізованої аналітики. Наукова новизна. Наукова новизна полягає у розробці алгоритму інтеграції модуля контролю термінів придатності в архітектуру ІСУ ритейлера, що забезпечує наскрізну автоматизацію від приймання до касового вузла. Вперше запропоновано математичну модель оцінки операційних втрат (Втрати_{загальні}), яка формалізує зв’язок між рівнем цифровізації та фінансовим результатом. Удосконалено методичний підхід до оцінювання цифрової зрілості торговельних мереж через авторську 10-бальну шкалу, що враховує специфіку інтеграції стандартів HACCP у цифрову інфраструктуру. Порівняльний аналіз охопив логістичні операції, управління запасами, контроль термінів придатності, системи HACCP/ISO 22000, процеси замовлень, ротацію товарів та внутрішню аналітику. Дослідження розширює наукові уявлення про підвищення операційної ефективності ритейлу, що створить підґрунтя для подальшого розвитку аналітичних моделей оптимізації. Практична значимість. Надані рекомендації спрямовані на підвищення ефективності операційних процесів у ритейлі, великих торговельних мережах на основі сучасних міжнародних практик і статистичних методів. Запропонований алгоритм та модель дозволяють підприємствам DIY-сегменту успішно трансформуватися у мультиформатні мережі, забезпечуючи точність управлінських рішень, мінімізацію непродуктивних витрат фреш-сегмента та відповідність вимогам харчової безпеки. Отримані висновки сприятимуть подальшій цифровій трансформації бізнес-процесів, що вплине на конкурентоспроможність ритейлерів, а інтеграція статистичних, фінансових та операційних модулів дозволить підвищити точність управлінських рішень і скоротити операційні витрати.

ПРОСТОРОВА OLG-МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО РИЗИКУ: ПРОДУКТИВНІСТЬ, МОБІЛЬНІСТЬ, ЖИТЛО ТА ПЕНСІЙНІ ТРАНСФЕРИ

Оксана ЛЯШЕНКО, Ольга ДЕМ’ЯНЮК — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Метою дослідження є розроблення узагальненої динамічної просторової теоретичної моделі, здатної відтворити взаємодію між регіональною безпекою, мобільністю робочої сили, жорсткістю житлового ринку та міжпоколінними фіскальними механізмами в умовах асиметричних шоків та воєнних загроз. Дослідження спрямоване на виявлення способів, якими просторові ризики здатні трансформувати поведінку економічних агентів, структуру ринку праці та довгострокову міжрегіональну рівновагу. Методика. Методичну основу становить динамічна просторово-економічна модель з перекриттям поколінь (OLG), у межах якої індивіди оптимізують вибір місця проживання, споживання, заощаджень та міграційних рішень. У моделі формалізовано вплив індексу регіонального ризику на продуктивність, заробітні плати, рентні ставки, локальну привабливість та параметри функціонування PAYG-пенсійної системи. Аналітичний апарат моделі містить проміжні доведення, що демонструють монотонний вплив ризику на ключові макроекономічні змінні, та визначає існування динамічної просторової рівноваги. Результати. Визначено аналітичну залежність регіонального ризику безпеки і встановлено характер впливу на ефективну продуктивність та заробітні плати, внутрішню міграцію молодого населення, тиск на обмежену пропозицію житла та формування стійких регіональних диференціалів ренти. Показано, що короткострокова нееластичність пропозиції на ринку житла посилює регіональні диспропорції й уповільнює вирівнювання економічних умов між територіями. Отримано аналітичний висновок, що зміни в розподілі зайнятості трансформують фіскальні параметри PAYG-системи, створюючи нові міжрегіональні дисбаланси. Наукова новизна. Уперше запропоновано інтегровану динамічну просторову модель, у якій показник безпеки одночасно виступає як якість середовища проживання, детермінантою продуктивності та фактором капіталізації на ринку житла. Така конструкція дає змогу ідентифікувати «мультиплікатор безпеки» як ключовий механізм поширення конфліктних шоків у просторовій економіці. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані органами влади та аналітичними центрами для прогнозування післявоєнного відновлення, розроблення політики регіонального вирівнювання, оптимізації житлових та транспортних програм, а також оцінювання стійкості пенсійної системи в умовах демографічних і просторових зрушень.

ІНТЕГРАЦІЯ БЛОКЧЕЙН-ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Р. ПАВЛОВ, Т. ПАВЛОВА — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Обґрунтувати концептуальні підходи до інтеграції блокчейн-технологій у систему управління ризиками інвестиційної діяльності фінансових установ через систематизацію архітектурних рішень, розробку критеріїв оцінювання ефективності та типологізацію стратегій впровадження з урахуванням специфіки різних категорій інвестиційних ризиків і регуляторного середовища. Методика. Використано міждисциплінарний підхід, що поєднує інституційний аналіз фінансових систем, компаративний аналіз традиційних централізованих та децентралізованих моделей ризик-менеджменту, систематизацію емпіричних даних щодо впровадження блокчейн-рішень у глобальному фінансовому секторі. Застосовано методи структурно-функціонального аналізу для дослідження архітектури блокчейн-систем та їх впливу на різні категорії інвестиційних ризиків. Проведено критичний аналіз наукової літератури з питань децентралізованих фінансів, токенізації активів та смарт-контрактів. Результати. Виявлено подвійну природу блокчейн-технологій як інструменту мінімізації традиційних ризиків (ринкових, кредитних, операційних, ліквідності, регуляторних) та джерела нових технологічних викликів. Систематизовано чотири моделі інтеграції: токенізація активів для підвищення ліквідності, DeFi-інструменти для децентралізованого кредитування та обміну, гібридні портфелі для диверсифікації, смарт-контракти для автоматизації ризик-менеджменту. Розроблено матрицю оцінювання ефективності блокчейн-рішень за сімома критеріями (прозорість, швидкість розрахунків, операційні витрати, доступність, надійність, регуляторна визначеність, масштабованість) порівняно з традиційними системами. Запропоновано типологію стратегій впровадження для комерційних банків, інвестиційних фондів та страхових компаній. Наукова новизна. Вперше комплексно проаналізовано трансформацію архітектури ризик-менеджменту інвестиційної діяльності через призму інтеграції блокчейн-технологій з одночасним урахуванням інституційних, технологічних та регуляторних аспектів. Розроблено концептуальну модель інтегрованої блокчейн-системи управління інвестиційними ризиками з виділенням рівнів взаємодії та зворотних зв'язків. Практична значимість. Результати дослідження формують методологічну основу для фінансових установ щодо вибору оптимальних стратегій впровадження блокчейн-технологій, забезпечують інструментарій для оцінювання ефективності різних моделей інтеграції та сприяють формуванню регуляторної політики у сфері цифрової трансформації фінансового сектору.

ДІАГНОСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ НА ОСНОВІ НЕЧІТКО-МНОЖИННОГО МОДЕЛЮВАННЯ З УРАХУВАННЯМ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ

В. ЧИЧОТКА — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Удосконалити методичний інструментарій діагностики потенціалу підприємства на основі теорії нечітких множин шляхом введення складової резилентності, що дозволяє оцінювати здатність підприємства протистояти зовнішнім шокам і адаптуватися до змін середовища в умовах економічної нестабільності. Методика. Використано методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки для формалізації якісних характеристик потенціалу підприємства; методи експертного оцінювання для визначення вагових коефіцієнтів складових потенціалу; методи нечіткої арифметики для агрегування приватних оцінок; метод центру ваги для дефаззифікації результатів. Для обґрунтування складової резильєнтності застосовано концептуальний аналіз теорій організаційної резильєнтності. Емпіричну базу дослідження склали дані промислових підприємств України. Результати. Обґрунтовано необхідність розширення традиційної структури потенціалу підприємства шляхом включення складової резилентності, що відображає здатність підприємства передбачати загрози, поглинати шоки, адаптуватися до змін і відновлюватися після криз. Розроблено систему лінгвістичних змінних для оцінювання шести складових потенціалу підприємства: виробничого, фінансового, кадрового, інноваційного, маркетингового та резильєнтного. Визначено ключові індикатори резилентності: диверсифікація постачальників і клієнтів, фінансовий буфер, гнучкість потужностей, цифрова зрілість, швидкість прийняття рішень, наявність антикризових планів. Побудовано трапецієподібні функції належності для термінів «критичний», «низький», «середній», «високий», «дуже високий». Запропоновано алгоритм згортки нечітких оцінок в інтегральний показник стану потенціалу підприємства. Розроблено п'ятирівневу діагностичну шкалу ідентифікації стану потенціалу підприємства з визначенням інтервалів значень і управлінських рекомендацій. Наукова новизна. Удосконалено методичний інструментарій діагностики потенціалу підприємства, який, на відміну від існуючих, включає складову резильєнтності і базується на апараті нечітких множин, що дозволяє: комплексно оцінювати здатність підприємства протистояти зовнішнім шокам; формалізувати якісні експертні оцінки в умовах невизначеності; агрегувати різнорідні показники компонент потенціалу; визначати інтегральний рівень потенціалу та зони його критичного стану. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані підприємствами України для комплексної оцінки стану потенціалу з урахуванням їх здатності до адаптації та відновлення, що особливо актуально в умовах економічної нестабільності та необхідності обґрунтування стратегічних рішень щодо зміцнення потенціалу.

ЕВОЛЮЦІЯ HR-СТРАТЕГІЙ: ВІД ТРАДИЦІЙНОГО ДО ЦИФРОВОГО УПРАВЛІННЯ

Д.В. СИНЄВИД — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Дослідження впливу еволюції HR-стратегій від традиційних підходів до сучасних цифрових технологій управління персоналом. Проаналізовано ключові зміни у функціоналі HR, вплив цифрової трансформації на ефективність бізнесу, а також основні виклики та ризики цифрового HR. Окрему увагу приділено кейсу України, з урахуванням впливу воєнних дій та глобальних трендів. Надано рекомендації щодо впровадження комплексної цифрової HR-стратегії з урахуванням сучасних технологій, таких як штучний інтелект, People Analytics та VR/AR і хмарні платформи Методика. Для оцінки ефективності впровадження цифрового управління у HR-процеси було використано методи порівняльного аналізу показників продуктивності, часу на рекрутинг , утримання персоналу та витрат на управління персоналом до і після впровадження технологій. Крім того, розглянути різні технології та динамка впровадження в Україні та світі. Результати. Сформовано ключові виклики, з якими стикаються HR-фахівцями нові етичні, технічні та організаційні виклики під час впровадження цифрового управління, такі як питання кібербезпеки, адаптація вже існуючих систем та інтеграція даних. Розроблено рекомендації , щодо підвищення ефективності HRM та зміни глибин філософії управління персоналом, через трансформацію у розвиток людського потенціалу. Наукова новизна Результати наукового дослідження є оновлений погляд до використання різних систем які дозволяють найбільш ефективно використовувати ресурси у HR-практики, сформовані ключові виклики та можливості їх застосування. Систематизовано сучасні дослідження щодо етичних аспектів використання AI в HRM, а також сформовані компоненти НР екосистеми , які допоможуть підвищити ефективності HRM у час цифрових технологій та стратегії для гармонійної інтеграції технологій у систему управління людськими ресурсами. Практична значимість дослідження полягає у розробці рекомендацій для компаній щодо підвищення ефективності управління людськими ресурсами за допомогою цифрових технологій. Результати дослідження можуть бути використані HR секторі та керівниками організацій для покращення процесів у НР функції , як рекрутинг, керування плинністю, управління продуктивністю та розвитку персоналу. Запропоновані стратегії можуть сприяти зниженню витрат на HR-процеси, підвищенню залученості співробітників , покращення клімату в середині компанії, що є актуальним для компаній у сучасних умовах цифровізації та швидко змінному навколишньому середовищі.

СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО МОНІТОРИНГУ МІГРАЦІЙНИХ РИЗИКІВ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД І ПРАКТИЧНА ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАД УКРАЇНИ

Ольга Мульска, Ірина Лещух — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Метою дослідження є пошук механізмів створення та функціонування системи інформаційно-аналітичного моніторингу міграційних ризиків на місцевому рівні, здатної забезпечити своєчасне оцінювання, прогнозування та реагування на міграційні виклики у територіальних громадах України. Методика дослідження ґрунтується на поєднанні адміністративних і соціологічних джерел даних, використанні статистичних, просторових і експертно-аналітичних методів, а також на проведенні експертного опитування представників органів місцевого самоврядування для визначення ключових ризиків і чинників міграційної динаміки. Результати дослідження полягають у визначенні структурних елементів системи, серед яких модуль збору та верифікації даних, аналітично-прогностичний блок, інтерактивний дашборд і комунікаційно-інституційний компонент. Обґрунтовано основні організаційні та технологічні передумови їх реалізації в громадах – забезпечення сумісності інформаційних баз, просторово-часової деталізації показників і впровадження цифрових аналітичних інструментів. Додатково обґрунтовано потребу у створенні єдиної цифрової платформи моніторингу, яка інтегруватиме дані державної статистики, соціологічних опитувань та місцевих інформаційних систем, що забезпечить інтероперабельність, відкритість і практичну цінність аналітики для громад. Підкреслено важливість міжінституційної координації та адаптації української практики до європейських стандартів моніторингу міграції, що сприятиме підвищенню ефективності державної та місцевої політики у сфері міграційного управління. Наукова новизна полягає у формуванні інтегрованого підходу до побудови локальної системи моніторингу міграційних процесів, який поєднує кількісні та якісні методи аналізу й орієнтований на потреби місцевого управління. Практична значимість визначається можливістю застосування розроблених механізмів для підвищення аналітичної спроможності органів місцевого самоврядування, формування міграційних профілів громад, планування інтеграційних заходів для внутрішньо переміщених осіб і реемігрантів, а також для підтримки прийняття управлінських рішень у сфері людського розвитку під час повоєнного відновлення. Запропоновані підходи формують науково-методичну основу для подальшої розробки індикаторів міграційної безпеки, оцінки демографічної стійкості, прогнозування сценаріїв рееміграції та вдосконалення політики управління людським потенціалом у системі післявоєнного розвитку регіонів і громад України

РОЗВИТОК СТАЛИХ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАЧАННЯ В ЦИРКУЛЯРНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Марія Бєлобородова — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Виявлення ключових тенденцій інтеграції сталих та циркулярних принципів у логістичну діяльність і визначення можливостей їх адаптації у післявоєнному відновленні України на основі використання кращих практик ЄС. Методика. Методологічну основу становлять системний та процесний підходи до розгляду логістичних систем, аналіз наукових джерел із тематики SCM, екологічної та циркулярної логістики, а також порівняльний аналіз статистичних даних ЄС щодо транспортних екоподатків. Використано контент-аналіз документів, структурно-логічний та аналітико-описовий методи для узагальнення концепцій та інтерпретації тенденцій. Результати. Проведено комплексний аналіз сучасних підходів до логістики та управління ланцюгами постачання в умовах глобальної турбулентності під впливом цифровізації, екологізації та воєнних викликів в Україні. Окреслено ключові зміни, що формують сучасну логістичну модель: омніканальність, цифровий моніторинг запасів, інтеграція екологічних практик, регіоналізація ланцюгів постачання та перехід до автономних форм транспортування. Показано зниження частки транспортних екоподатків у ВНП більшості країн ЄС, що свідчить про поступову екологізацію транспортної галузі. Найбільш суттєве зниження питомої ваги транспортних екоподатків в ВНП виявлено в Данії. Середній показник по ЄС знизився з 0,46% в 2017 р. до 0,36% в 2023 р. Проаналізовано виклики України: руйнування інфраструктури, забруднення територій, ресурсні обмеження та потреба балансувати між економічною стійкістю і європейськими екостандартами. Наукова новизна. Дослідження систематизує сучасні підходи до сталого управління ланцюгами постачання, уточнює зміст екологічної та циркулярної логістики в умовах воєнної економіки та пропонує нове трактування можливостей впровадження циркулярних рішень у процесі післявоєнної реконструкції. Практична значущість. Результати дослідження є корисними для підприємств, що прагнуть адаптувати логістичні стратегії до сучасних викликів, підвищити стійкість ланцюгів постачання та відповідність вимогам ЄС. Висновки можуть бути використані під час формування політики відновлення України, розроблення екологічних логістичних рішень та впровадження циркулярних моделей у виробничо-транспортних системах.

ПРОСТОРОВИЙ РОЗВИТОК ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Оксана Західна, Софія Михальчук, Роман Західний — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Анотація. У статті проведено ґрунтовний аналіз просторового розвитку найбільших територіальних громад Львівської області. Акцентовано увагу на тому, що динаміка просторового розвитку залежить від таких факторів, як рівень економічної активності громад, стан і розвиток інфраструктури, ефективність управління земельними ресурсами та інвестиційна привабливість територій. У ході дослідження виявлено суттєві диспропорції в рівні розвитку територіальних громад Львівської області та для покращення ситуації запропоновано низку практичних заходів, спрямованих на вдосконалення політики просторового розвитку. Мета. Дослідити особливості просторового розвитку громад Львівщини з акцентом на особливостях їх економічної, інфраструктурної та земельної структури, а також виділити можливі шляхи підвищення результативності управління просторовим розвитком. Методика. Дослідження базується на інтеграції аналітичного, порівняльного й просторово-статистичного підходів. У рамках роботи використано офіційні дані від Державної служби статистики України, Порталу місцевої статистики Львівщини та інформацію з офіційних сайтів громад. Результати. У процесі дослідження виявлено значні відмінності у рівнях розвитку територіальних громад Львівської області. Серед основних проблем виділено значні розриви у рівні доходів між громадами, дефіцит сучасної інфраструктури та низьку інвестиційну активність. Особливе занепокоєння викликають труднощі із зайнятістю населення у віддалених громадах та нераціональне використання земельного фонду, що створюють перешкоди для досягнення просторової збалансованості регіону. Водночас Львівська громада демонструє позитивні зрушення у формуванні сприятливого інвестиційного клімату, досвід якої може стати прикладом для інших територіальних одиниць області. Наукова новизна. Удосконалено теоретичне трактування поняття «просторовий розвиток територіальних громад» шляхом його інтеграції з управлінським, економічним та соціально-екологічним підходами, що дало змогу розглядати просторовий розвиток як системний інструмент стратегічного управління місцевим потенціалом в умовах децентралізації. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані органами місцевого самоврядування та регіональними структурами управління при розробленні стратегій просторового розвитку, схем планування територій, програм підвищення інвестиційної привабливості та ефективного управління земельними ресурсами, що сприятиме досягненню збалансованого розвитку територіальних громад.

МЕХАНІЗМИ СТИМУЛЮВАННЯ СТАРТАП-АКТИВНОСТІ ЧЕРЕЗ РЕГІОНАЛЬНІ КЛАСТЕРИ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Інна Стрельченко, Валерія Писарькова, Павло Терещенко — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Визначення ролі регіональних кластерів у стимулюванні стартап-активності в Україні та узагальнення їхнього впливу на формування інноваційного розвитку регіонів з урахуванням просторових трансформацій стартап-екосистеми, інвестиційних зрушень та динаміки ключових міських хабів. Методика. У дослідженні застосовано методи індукції та дедукції, аналізу й синтезу, порівняльного й структурно-динамічного аналізу, групування та спостереження. Результати. Встановлено динаміку розвитку української стартап-екосистеми, просторові особливості функціонування інноваційних хабів та чинники їхньої трансформації у період воєнних викликів. Узагальнено механізми стимулювання стартап-активності в межах кластерів, що охоплюють інституційні, фінансові, інфраструктурні, мережеві, освітні та інвестиційні складові. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналітичному узагальненні та структуризації механізмів стимулювання стартап-активності в межах регіональних кластерів з урахуванням просторових і воєнних трансформацій стартап-екосистеми України. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення державної та регіональної політики у сфері розвитку стартап-екосистем, формування інноваційної інфраструктури та підвищення інвестиційної привабливості регіонів. Запропоновані підходи до зміцнення кластерної взаємодії сприятимуть післявоєнному відновленню економіки, формуванню нових інноваційних хабів та підвищенню конкурентоспроможності українських регіонів на глобальному ринку.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗМІНИ В ЛОГІСТИЦІ: ОЦІНКА ВПЛИВУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ТА КЛІМАТИЧНИХ ЧИННИКІВ НА СТІЙКІСТЬ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАЧАНЬ

Жанна Піскова — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета статті полягає в комплексному аналізі ключових факторів, що впливають на стійкість сучасних ланцюгів постачання, а також розробкою концептуально-аналітичної моделі інтегрального індексу MISCSI, що дозволить визначити напрями підвищення стійкості ланцюгів постачань та їх адаптивності в умовах геополітичних, енергетичних, кліматичних та технологічних змін. Методика. Методологічною основою дослідження стали методи системного аналізу, інтегральний метод, моделювання, коефіцієнтний аналіз, порівняльний аналіз світових логістичних практик, метод узагальнення та інтерпретації даних міжнародних аналітичних звітів, а також аналіз наукових публікацій українських та іноземних дослідників. Результати. У статті ідентифіковано п’ять груп факторів, що визначають стійкість ланцюгів постачань: геополітичні конфлікти та трансформації, кліматичні та енергетичні виклики, розвиток «зеленої» логістики, наслідки пандемій та еволюція моделей постачання, а також технологічні зміни у напрямі Smart Logistics. На їх основі розроблено авторську концептуально-аналітичну модель інтегрального індексу стійкості ланцюгів постачань MISCSI з виокремленням п’яти ключових блоків стійкості: операційної, фінансової, кліматичної та екологічної, логістичної гнучкості та геополітичної адаптивності. Наведено формули розрахунків для кожної компоненти запропонованої моделі. Показано, що після початку повномасштабної війни в Україні логістичні маршрути зазнали різкої трансформації, проте галузь змогла адаптуватися через формування альтернативних шляхів експорту. Розкрито вплив кліматичних аномалій та енергетичних криз на собівартість перевезень, а також проаналізовано зростання ролі інноваційних технологій, таких як блокчейн, IoT і автоматизовані системи оптимізації маршрутів. Наукова новизна полягає в інтегрованому підході до трактування стійкості ланцюгів постачань як багатофакторної системи, що реагує на глобальні зміни через одночасну трансформацію логістичних моделей, інфраструктури та технологій. Розроблено модель інтегрального індексу стійкості ланцюгів постачань MISCSI, що дозволить характеризувати ланцюги постачань на основі отриманого значення MISCSI. Інтерпретація результатів розрахунку інтегрального індексу дозволить визначити стан логістичної системи як такий, що має високу вразливість до шоків, має обмежену адаптивність, стійкий до більшості ризиків чи логістична система компанії має високу адаптивність та гнучкість. Сформовано узагальнену концепцію взаємозалежності кризових факторів і адаптивних стратегій логістичних систем. Практична значимість дослідження полягає у формуванні концептуально-аналітичних рекомендацій, що можуть бути використані логістичними операторами, виробничими підприємствами та органами державного управління для підвищення їх готовності до кризових ситуацій, розроблення стратегій диверсифікації маршрутів, впровадження «зелених» рішень та цифрових технологій, що підвищують стійкість логістичної системи і знижують ризики глобальних порушень у ланцюгах постачань.

ВВП ЯК ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

М.М. ТУРІЯНСЬКА, Л.В. КОРЕНЮК — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Анотація. Мета. Оцінка валового внутрішнього продукту (ВВП) як інтегрального показника ефективності економічних процесів та інвестиційної активності у системі макро- і мікроекономічних взаємозв’язків, а також виявлення можливостей його використання для стратегічного планування розвитку Миколаївської області в умовах війни та у післявоєнний період. Методика. У роботі використовувалися такі методи наукового пізнання: метод аналізу й синтезу − для вивчення динаміки ВВП, структури доходів і витрат, інвестиційної активності; порівняння − для зіставлення макроекономічних показників Миколаївської області з іншими регіонами України та країнами ЄС; індукція та дедукція − для формулювання загальних висновків на основі окремих статистичних спостережень; системний підхід − для розробки комплексних стратегій диверсифікації економіки та розвитку інфраструктури; графічний метод − для візуалізації динаміки ВВП та ключових макроекономічних тенденцій. Результати. Визначено ключові чинники, що впливають на динаміку ВВП Миколаївської області: рівень безробіття, інфляція, зовнішня торгівля, інвестиційна активність та державна політика. Доведено, що зниження безробіття та релокація бізнесу позитивно впливають на регіональний ВВП. Обґрунтовано, що експортна орієнтація аграрного сектору робить економіку регіону вразливою до зовнішніх шоків, а модернізація інфраструктури та диверсифікація економіки є необхідними умовами стабілізації. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі ВВП як інтегрального показника економічної ефективності з урахуванням регіональної специфіки Миколаївської області. Вперше систематизовано взаємозв’язки між макро- та мікроекономічними факторами в умовах війни та обґрунтовано стратегічні напрями розвитку регіональної економіки: диверсифікація, розвиток блакитної економіки, інноваційні підходи та зміцнення людського капіталу. Практична значимість. Практична значимість дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування для оптимізації економічної політики, розробки стратегій інвестиційного розвитку, модернізації інфраструктури та інтеграції Миколаївської області у європейські економічні процеси у післявоєнний період.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОРПОРАТИВНОГО РОЗВИТКУ З ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ АПК УКРАЇНИ

Андрій Татарченко — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. В статті досліджено взаємозв’язок корпоративного розвитку підприємств агропромислового комплексу з їхньою економічною безпекою та конкурентоспроможністю. Розкрито, що формування корпоративних структур аграрного бізнесу (агрохолдингів, інтегрованих об’єднань, кооперативів) створює синергійний ефект, сприяючи зміцненню фінансової стійкості та адаптивності підприємств до зовнішніх викликів. Проаналізовано сучасні наукові підходи до забезпечення економічної безпеки аграрних корпорацій та підтримання їх конкурентних позицій в умовах турбулентного середовища. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування ролі корпоративного розвитку у підвищенні економічної стійкості підприємств АПК та практичний аналіз інструментів інтеграції для посилення конкурентоспроможності. Методологія. Застосовано комплексний підхід: використовувалися положення інституціональної економічної теорії, системний та функціональний аналіз, а також монографічний і статистичний методи для узагальнення результатів. Результати. Встановлено, що корпоративна структура підприємства (зокрема, належність до агрохолдингу чи іншої інтегрованої структури) є важливим фактором забезпечення його економічної стійкості та захисту від ризиків банкрутства. Інтеграційні процеси (злиття, поглинання, кооперація) підвищують адаптивність аграрних підприємств до зовнішніх викликів, таких як ринкові коливання, військові дії чи глобальні кризи. Корпоративний розвиток аграрних підприємств розглядається у контексті стратегічної трансформації АПК України: перехід до стійких бізнес-моделей, цифровізація та євроінтеграція галузі формують нові вимоги до економічної безпеки та конкурентоспроможності. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальної моделі взаємозв’язку корпоративного розвитку, економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємств АПК України, яка розкриває їх системну взаємодію в умовах глобальних і воєнно-економічних викликів. Практична значимість. Отримані висновки та рекомендації можуть бути використані при формуванні корпоративних стратегій аграрних підприємств, розробці державної політики підтримки великих аграрних об’єднань і кооперативів, а також для вдосконалення механізмів економічної безпеки в агросекторі.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ КОНЦЕПЦІІ ПАВЕРБАНКА В УПРАВЛІННЯ МОРСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Тетяна Стовба — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Стаття присвячена на підставі узагальнення світового досвіду впровадженню концепції павербанка, яка передбачає усвідомлене резервування ресурсів, необхідних для управління морським транспортом з метою забезпечення безперервності його функціонування й сталого розвитку в умовах глобальних викликів. Методика. Для досягнення поставленої мети використано аналіз, синтез, порівняння, бенчмаркінг, бенчлернінг та кейс-метод. Результати. Дотепер морський транспорт залишається вразливим до глобальних викликів – енергетичних криз, геополітичної турбулентності, кліматичних ризиків, технологічних змін, недостатнього фінансування, нестачі морських фахівців, кіберзагроз, викликів операційної безпеки тощо. Для зменшення вразливості морської транспортної системи запропоновано імплементувати концепцію павербанку в систему управління морським транспортом, яка, подібно до роботи акумулятора, дозволить накопичувати, зберігати та раціонально використовувати ключові ресурси. Аналіз діяльності успішних підприємств морегосподарського комплексу продемонстрував, що кожна судноплавна компанія, порт, суднобудівні та судноремонтні заводи мають визначити види ресурсів, які необхідно резервувати для реалізації власних сценаріїв розвитку в умовах глобальних викликів. Визначено, що важливим ресурсом для забезпечення антикрихкості та сталого розвитку морського транспорту є кваліфіковані морські фахівці. Для постійного підзаряджання їхніх компетенцій доцільно створювати модулі знань для обміну досвідом між поколіннями фахівців, банки кейсів або стислих освітніх капсул для швидкого оновлення або опанування моряками сучасними навичками у разі необхідності. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні системного підходу до акумулювання ключових ресурсів морського транспорту з метою його швидкої адаптації до глобальних викликів, відновлення після несподіваних потрясінь. Практична значимість. Розроблено систему павербанків за видами резервування ресурсу із зазначенням механізмів раціонального їх використання, очікуваних ефектів, запропоновані показники оцінки ефективності реалізації концепції павербанка. Отримані результати дослідження можуть бути враховані при плануванні збалансованого зростання судноплавних компаній, портів задля забезпечення їхнього сталого розвитку в умовах глобальних викликів

СИНЕРГІЯ УПРАВЛІСНЬКИХ І МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ганна Нікульнікова — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Стаття присвячена дослідженню взаємозв’язку управлінських і маркетингових стратегій у контексті стратегічного розвитку підприємства, а також визначенню механізмів їх синергії для формування стійких конкурентних переваг і підвищення ефективності функціонування суб’єктів господарювання в умовах динамічного ринкового середовища та економічної нестабільності. Методика. Для досягнення поставленої мети використано системно-структурний, функціональний та логіко-аналітичний підходи, а також методи порівняльного аналізу, моделювання, синтезу та узагальнення. Застосування цих методів дозволило розкрити сутність управлінських і маркетингових стратегій, визначити їх структурно-змістовну єдність, виявити чинники, що впливають на рівень інтеграції, та розробити концептуальну модель синергії у системі корпоративного менеджменту. Результати. У роботі розкрито зміст понять «управлінська стратегія» та «маркетингова стратегія», обґрунтовано необхідність їх гармонійної інтеграції на всіх рівнях корпоративного управління, визначено ключові напрями синергії між управлінськими та маркетинговими рішеннями. Сформовано методичні орієнтири для підвищення конкурентоспроможності підприємств, які базуються на поєднанні стратегічного планування, аналітичної взаємодії, інноваційного менеджменту, клієнтоорієнтованості, цифрової трансформації бізнес-процесів і розвитку внутрішньої корпоративної культури. Доведено, що реалізація синергійного підходу сприяє підвищенню ефективності управлінських комунікацій, оптимізації ресурсного забезпечення, зміцненню бренду підприємства та формуванню гнучкої системи прийняття стратегічних рішень, орієнтованої на довгостроковий розвиток і стійкість у конкурентному середовищі. Наукова новизна. Полягає в поглибленні теоретико-концептуальних засад інтеграції управлінських і маркетингових стратегій у системі корпоративного менеджменту шляхом обґрунтування синергійного підходу до формування конкурентних переваг підприємства. Уточнено економічний зміст синергії управлінських і маркетингових рішень як результату їх узгодженої стратегічної взаємодії, що забезпечує підвищення адаптивності підприємства до змін ринкового середовища та створення доданої цінності. Розвинуто концептуальне бачення синергійного ефекту як якісної характеристики інтегрованого впливу управлінських і маркетингових стратегій на стратегічний розвиток і конкурентоспроможність підприємства. Практична значимість. Отримані результати можуть бути використані у діяльності підприємств для вдосконалення стратегічного планування, розроблення маркетингових програм, оптимізації управлінських рішень і побудови адаптивних систем корпоративного управління. Запропонований підхід створює практичну основу для формування комплексних стратегій розвитку в умовах ринкової турбулентності, високої конкуренції, цифровізації економіки та необхідності забезпечення сталого розвитку.

МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Н. СКОПЕНКО, Л. АНІСІМОВА, Ірина СЕВЕРИНА — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Стаття присвячена дослідженню трансформацій бізнес-моделей та стратегій підприємств в умовах сьогодення як реагування на турбулентність ринкового середовища. Відображено зв'язок бізнес-моделей зі стратегіями розвитку з урахуванням чинників і показників ризику. Вибір саме підприємств харчової промисловості зумовлений їхньою ключовою роллю у формуванні продовольчої безпеки держави та забезпеченні населення основними продуктами харчування. Методика. Для реалізації поставленої мети було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема, використано аналіз і синтез, узагальнення, дедукцію та порівняння, що дало змогу дослідити приклади трансформації бізнес-моделей провідних учасників ринку. Результати. Проведений аналіз дав змогу встановити взаємозв’язок між бізнес-моделями та стратегічними напрямами розвитку підприємств, виокремити економічну, екологічну й соціальну складові формування бізнес-моделі, а також розглянути сучасні концепції господарювання, які впроваджують провідні українські компанії. Уточнено, що новітні підходи до трансформації бізнес-моделей передбачають інтеграцію традиційних, цифрових і циркулярних елементів, що забезпечує підвищення ефективності виробничих процесів, посилення контролю якості, зменшення впливу людського фактору, розширення каналів збуту та реалізацію інноваційного потенціалу. Наукова новизна статті полягає у сформованому авторському підході до створення системи забезпечення сталого розвитку підприємств, що ґрунтується на сучасних концепціях ведення бізнесу та враховує пріоритизацію факторів зовнішнього середовища залежно від специфіки діяльності суб’єкта господарювання й характеру ризиків. Практична значимість дослідження полягає в потребі впровадження у діяльність підприємств передових практик господарювання та трансформації їхніх бізнес-моделей з метою підвищення конкурентоспроможності в умовах сучасних викликів.

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ: ІНТЕГРАЦІЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

І.В. ФЕДОТОВА, О.М. КРИВОРУЧКО — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробленні концептуальної моделі управління лояльністю персоналу в умовах сучасних викликів шляхом трансформації класичної трикомпонентної структури та інтеграції корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як ключового чинника формування стійкої прихильності працівників. Методика базується на системному підході до аналізу наукових джерел, узагальненні існуючих моделей організаційної поведінки та адаптації принципів циклу PDCA Е. Демінга як інструменту безперервного удосконалення HRM-практик. У процесі дослідження використано методи логічного узагальнення, структурно-функціонального аналізу та порівняння, що дозволило визначити вплив КСВ на емоційну, нормативну, тривалу та поведінкову складові лояльності. Результати дослідження демонструють, що включення поведінкової складової до класичної моделі Дж. Маєра та Н. Аллен забезпечує комплексне розуміння феномену лояльності як поєднання внутрішніх установок і зовнішніх трудових дій працівників. Інтеграція КСВ у модель підтвердила її здатність підсилювати всі компоненти прихильності, забезпечуючи синергетичний ефект: емоційна складова формується через ототожнення з організацією, нормативна – завдяки етичним стандартам, тривала – через соціальний захист і стабільність зайнятості, а поведінкова – через участь у корпоративних і суспільних ініціативах. Запропоноване застосування PDCA-циклу забезпечує системність і адаптивність управління лояльністю, створюючи умови для її підтримки та розвитку навіть у кризових обставинах. Наукова новизна полягає у формуванні оновленої чотирикомпонентної моделі лояльності персоналу з інтеграцією КСВ як ключового чинника та поєднанні її з механізмом PDCA, що дозволяє реалізувати системний і циклічний підхід до управління. Практична значимість дослідження визначається можливістю використання запропонованої моделі сучасними підприємствами для підвищення мотивації, залученості та стабільності персоналу, зниження плинності кадрів і формування соціально відповідальної корпоративної культури, що у комплексі сприяє зростанню життєздатності та конкурентоспроможності організацій.

АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ

Н. ШАНДОВА, П. СИДОРУК — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Розроблення та методичне обґрунтування адаптивної аналітичної моделі оцінювання системи управління економічною безпекою підприємства, що передбачає виявлення обмежень традиційних підходів, формалізацію принципів функціонування моделі та формування алгоритму методики, який охоплює побудову інформаційної бази, визначення індикаторів, розрахунок інтегрального індексу, формування матриці загроз і здійснення циклічного моніторингу з урахуванням умов функціонування підприємств України. Методика. Методологічну основу дослідження становлять нормалізація системи індикаторів за методом min-max, формування матриці внутрішніх і зовнішніх загроз та розрахунок інтегрального індексу рівня безпеки з використанням механізму динамічного коригування вагових коефіцієнтів. Результати. Розроблено аналітичну модель, яка дозволяє не лише розрахувати інтегральний індекс економічної безпеки, але й ідентифікувати критичні зони в системі управління підприємства. Запропонований підхід дозволяє здійснювати комплексне оцінювання стану економічної безпеки з урахуванням змін ризикового профілю підприємства у динаміці та забезпечує включення аналітичної процедури до циклічного управлінського моніторингу. Наукова новизна. Запропоновано інтегрально-адаптивний підхід до оцінки системи управління економічною безпекою, який поєднує циклічний моніторинг, механізм динамічного зважування індикаторів та інтеграцію результатів оцінки безпосередньо в управлінські процедури. Застосування механізму коригування вагових коефіцієнтів забезпечує чутливість інтегрального індексу до змін фінансово-економічних параметрів підприємства в різні періоди спостереження. Практична значимість полягає у можливості застосування моделі як інструменту підтримки управлінських рішень щодо своєчасного виявлення та нейтралізації загроз функціонуванню підприємств.

ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗОВИХ ЗМІН

Т. ГРИНЬКО, Д. БАЛАЦЬКА — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Стаття присвячена поглибленню теоретичних засад формування стратегічного потенціалу підприємства, шляхом узагальнення та уточнення внутрішніх чинників, що впливають на формування стратегічного потенціалу підприємства в умовах кризових змін. Методика. Застосовано поєднання загальнонаукових, емпіричних та спеціальних методів, основу дослідження становлять системний та структурно-функціональний підходи. Використано методи теоретичного узагальнення, контент-аналізу наукових джерел, порівняльний аналіз концепцій та метод абстрактно-логічного узагальнення. Результати. У роботі обґрунтовано необхідність чіткого відокремлення внутрішніх факторів від структурних елементів стратегічного потенціалу та доведено, що саме внутрішні чинники мають ключовий вплив на здатність підприємства до адаптації, розвитку та формування стійких конкурентних переваг в умовах кризових змін. Представлено авторське визначення категорії «внутрішні фактори формування стратегічного потенціалу підприємства». Узагальнено підходи провідних науковців, що дало змогу систематизувати внутрішні фактори і виокремити матеріальні, управлінські, організаційні, компетенційні, нематеріальні і інтелекуальні чинники, що знаходяться у постійній взаємодії. Визначено, що в умовах кризових змін при формуванні стратегічного потенціалу зростає роль корпоративної культури та цифровізації бізнес процесів, що формує нові управлінські можливості, підвищує швидкість прийняття рішень, оптимізує бізнес-процеси та створює умови для розвитку цифрових компетенцій. Наукова новизна полягає у концептуалізації внутрішніх факторів формування стратегічного потенціалу як керованої сукупності внутрішніх умов, характеристик і процесів, що визначають здатність підприємства створювати, підтримувати, підсилювати та реалізовувати стратегічні можливості в умовах кризових змін. Запропоновано авторське визначення внутрішніх факторів формування стратегічного потенціалу підприємства, виокремлено корпоративну культуру і цифровізацію як самостійні вагомі внутрішні фактори формування стратегічного потенціалу в кризових умовах. Практична значимість одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованої систематизації внутрішніх факторів для діагностики стратегічного потенціалу підприємства, оцінювання його стійкості в умовах кризових змін, формування управлінських рішень щодо розвитку стратегічних компетенцій, адаптації ресурсної бази та оптимізації внутрішніх процесів.

ПОЛІТИЧНІ ПАРАДОКСИ ТА ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО СПІВІСНУВАННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Б. М. АНДРУШКІВ, В. С. ГРУШКО, О. І. ГАГАЛЮК, Н. Б. КИРИЧ, О.Б. ПОГАЙДАК — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

(Соціо-психологічні практики організації взаємовідносин політичних лідерів в попередженні конфліктів, що викликані управлінськими парадоксами, воєнними втратами у війні та розчаруваннями у сфері стабілізації Міжнародних взаємовідносин)

Мета. Використовуючи соціологічні методи дослідити проблеми виникнення парадоксів у сфері політичного та господарського управління, розкрити організаційні засоби та механізми його удосконалення, забезпечення стабільності і миру у повоєнний період. Уточнити роль, так званого, добропорядного політичного лідера в організації миротворчих заходів і місій. Навести парадоксальні приклади їх висловлювань в оцінках незалежних громадських формувань, при тому у різних формах та у різних сферах суспільної діяльності. Вивчити їх вплив на розвиток воєнного і повоєнного українського суспільства та наслідки на економіці держави. Результати. Явища парадоксів розглянуто у процесах і методах управління, які обумовлені обставинами Міжнародних відносин. Визначено можливості використання громадської оцінки процесів удосконалення управлінських функцій, в умовах його трансформації до Європейськиї стандартів. Розглянуто особливості впливу, та наслідки негативної та взірцевої поведінки на формування свідомості особи з врахуванням дії об'єктивних чинників в специфічних умовах як воєнного часу так і повоєнного розвитку держави, дана їх критика з позицій громадськості. Розкрито руйнівний контент нехтування розвитком високоморальних, гуманістичних, наукових традицій, заснованих на демократичних принципах. Запропоновано вирішення цієї проблематики шляхом створення організаційного механізму вивчення політичного середовища народження примітивних парадоксів за сферами суспільної діяльності, засоби їх трактування і вирішення. Наукова новизна внесених пропозицій полягає у виявленні парадоксальних вчинків політичних лідерів, обґрунтуванні необхідності зміни парадигми радянських традицій сформованих ще у посттоталітарний період і переорієнтування їх на Проєвропейські вектори. Запровадженні організаційного механізму вивчення політичного середовища народження примітивних парадоксів за сферами суспільної діяльності, засоби їх трактування і вирішення. Практична значимість цих соціо-психологічних досліджень парадоксів у сфері управління полягає у широких можливостях їх використання у визначенні перспективних цілей, та розробки стратегій соціально-економічного розвитку держави у по воєнний період. Виходячи з цих міркувань, доцільне формування конкретного організаційного інструментарію покращення особистісних характеристик шляхом відбору кадрів з використання «Поліграфу», забезпечення якнайшвидшого досягнення миру в державі та Міждержавного взаємопорозуміння, посилення єдності нашого суспільства покращення результатів виробничо-господарської та інших видів суспільної життєдіяльності.

АНАЛІЗ ПРОПОНОВАНИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ З ПОЗИЦІЙ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

В. В. МЯМЛІН — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Метою дослідження є підвищення соціально-економічного розвитку суспільства через пошук, серед пропонованих моделей розвитку, найбільш ефективних, та власну розробку наукових принципів функціонування макроекономічної системи. Методика полягає у використанні системного підходу та імітаційного моделювання для аналізу різних моделей. Результати. На основі системного підходу проведено критичний аналіз запропонованих моделей соціально-економічного розвитку України, визначено їх позитивні та негативні сторони. З урахуванням проведеного аналізу, запропоновано авторську модель соціально-економічного розвитку. Наукова новизна полягає в тому, що вперше для розробки принципів соціально-економічного розвитку держави прийнята методологія нового наукового світогляду. При цьому використані, зовсім відмінні від існуючих економічних моделей, науково обґрунтовані принципи та правила функціонування макроекономічної системи. Головним принципом для економічної науки повинно стати розуміння розвитку людини як основної мети планетарної еволюції, а не як засобу для виробництва та споживання матеріальних благ. Не «науково-технологічному» прогресу потрібно віддавати пріоритет, а – «морально-етичному» прогресу. Макроекономічна система повинна спиратися на основні закони природи, а не на вигадані штучні категорії. Тому в новій моделі відсутні такі лжеекономічні категорії як «прибуток», «відсоток» та «рента», які не відповідають основним принципам гуманізму та «морально-етичному» прогресу. Ціна товару визначається за іншими правилами, запропонована принципово нова та дуже проста система оподаткування. Набув подальшого розвитку понятійно-термінологічний апарат, що дозволяє сформувати відповідні теоретико-методологічні основи системи високоефективного функціонування національної економіки. Практична значимість. Перехід на запропоновану автором макроекономічну модель дозволить назавжди позбутися таких негативних явищ економіки як криза, інфляція, безробіття, дефіцит бюджету тощо, максимально прискорити розвиток суспільства та збільшити річний економічний ефект на декілька трильйонів гривень.

БЕКГРАУНД УНІВЕРСАЛЬНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ SOFT SKILLS У КОНТЕКСТІ HR-ІНЖИНІРИНГУ ОРГАНІЗАЦІЇ

Михайло Ведерніков, Ольга Баксалова, Леся Волянська-Савчук — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. У статті здійснено комплексний огляд науково-теоретичних і прикладних підходів до розуміння сутності «м’яких» навичок як інтегрованої системи універсальних компетентностей, що визначають ефективність професійної діяльності та соціальної взаємодії людини. Метою дослідження є поглиблення розуміння природи та ролі soft skills у системі HR-інжинірингу в умовах людиноцентристського соціально-економічного розвитку суспільства. Методика ґрунтується на застосуванні системного, аналітичного та порівняльного підходів, що забезпечило всебічне вивчення теоретичних джерел, узагальнення практичних рекомендацій і виокремлення ключових компетентностей. Результати дослідження відображають змістове уточнення soft skills як комплексу соціально-поведінкових, комунікативних, креативних та емоційно-ціннісних умінь, необхідних для професійної адаптації та ефективної діяльності фахівців у мінливих умовах сучасного ринку праці. Визначено ТОП-10 найбільш затребуваних навичок, зокрема комунікабельність, відповідальність, емпатійність, самоорганізованість, креативність, стресостійкість та здатність до швидкого навчання, які мають універсальний характер і забезпечують продуктивну взаємодію та результативність у робочих процесах. Наукова новизна полягає у концептуалізації soft skills як базового елементу HR-інжинірингу, що розглядається не лише як індивідуальна характеристика працівника, а як стратегічний ресурс організації. Практична значимість результатів визначається можливістю їх застосування у процесах удосконалення кадрової політики, підготовки персоналу, формування програм розвитку, оцінювання компетентностей та підвищення організаційної ефективності. Зроблено висновок, що систематичний розвиток universal soft skills є важливою умовою професійного становлення та зростання конкурентоспроможності сучасного фахівця і організації загалом.

МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЯХ В СФЕРІ ОСВІТИ

Тарас Кушнір, Анна Гусак — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Метою дослідження є з’ясування основних видів маніпуляцій у маркетингових комунікаціях та їх основних форм, які використовуються закладами освіти. Реалізації мети сприятиме досягнення наступних завдань: 1) з’ясування основних видів та форм маніпулятивного впливу на споживача освітніх послуг; 2) визначення наслідків маніпулятивного впливу для цільової аудиторії в освітньому маркетингу; 3) визначення інституційних механізмів запобігання маніпулятивному впливу у закладах освіти. Методика. Для дослідження особливостей маніпулятивного впливу на споживачів освітніх послуг використано контент-аналіз. Для виявлення видів та форм маніпулятивних технологій, що використовуються на освітньому ринку використано методи порівняльного аналізу та узагальнення. Результати. Визначено, що ключовими неетичними практиками у просуванні освітніх послуг є перебільшення переваг, приховування недоліків, тиск на абітурієнтів чи їх батьків, використання фейкових відгуків, дискримінація за ціною чи умовами для різних категорій споживачів. Визначено характер впливу маніпулятивних інструментів на рівень довіри, лояльності та загальної репутації серед потенційних студентів. Виявлено наслідки недотримання етичних норм у маркетингових комунікаціях на ринку освітніх послуг та ключові психологічні аспекти маніпулятивного впливу на сприйняття інформації. Класифіковано види та форми маніпулятивних технологій в маркетингових комунікаціях на освітньому ринку.

Наукова новизна. Здійснено теоретико-прикладний аналіз впливу проявів неетичних маркетингових комунікацій із використанням засобів маніпулятивних технологій на споживача на ринку освітніх послуг. Проведено класифікацію видів та форм маніпулятивних технологій, що використовуються закладами освіти. Оцінено загрози та потенційні репутаційні ризики неетичних маркетингових комунікацій у сфері освіти. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані закладами вищої освіти у процесі формування маркетингової комунікаційної політики та формування системи інституційного забезпечення якості освіти та дотримання процедур академічної доброчесності.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЛІДЕРА В УМОВАХ ГЕНЕРАТИВНОГО ШІ: “HUMAN–AI LEADERSHIP” ЯК НОВА УПРАВЛІНСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Л.C. ГОЛОВКОВА, К. Є. ХАННУФ — вт, 03 бер 2026 00:00:00 +0200

Мета. Теоретично обґрунтувати “human-AI leadership” (лідерство «людина-ШІ») як інтегральну управлінську компетентність і пояснити, як емоційний інтелект (EI) модерує ефективність рішень, делегування та комунікації за умов використання генеративного ШІ (Copilot/ChatGPT) у корпоративному менеджменті. Методика. Використано концептуальне моделювання на перетині теорії емоційного інтелекту, психологічної безпеки та підходів до калібрування довіри в людино-ШІ взаємодії. Запропоновано “пакет B” швидкого емпіричного дизайну — онлайн-експеримент із рандомізацією доступу до GenAI у типових управлінських задачах (рішення, делегування, повідомлення для команди) та з паралельним вимірюванням EI керівника й показників trust calibration (калібрування довіри (до ШІ). Передбачено процедури зниження common method bias через рознесення вимірювань у часі (2 хвилі) та 180° оцінювання (керівник + підлеглі) як наступний етап валідації моделі. Результати. Сформульовано модель EI-модерованої людино-ШІ взаємодії, де EI підсилює позитивний ефект GenAI на якість управлінських рішень і комунікацій за умови правильної калібровки довіри й збереження психологічної безпеки команди; водночас за низького EI зростають ризики надмірної довіри до GenAI, “відчуженої” комунікації та погіршення делегування. Запропоновано операціоналізацію: інтенсивність використання GenAI; індекси якості делегування (ясність, межі відповідальності, критерії успіху), якості комунікації (емпатійність, тон, прозорість), індикатори психологічної безпеки та trust calibration. Наукова новизна. Уперше для корпоративного контексту запропоновано рамку “EI-driven trust calibration” як механізм, що пояснює, коли саме GenAI підвищує управлінську результативність, а коли створює управлінські помилки. Практична значимість. Результати придатні для корпоративних політик використання Copilot/ChatGPT, програм розвитку лідерства та HR-інструментів оцінювання “готовності керівника” до GenAI-делегування й GenAI-комунікації.