МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Анотація

Метою статті є визначення конкурентних позицій України у сфері залізничних перевезень у порівняні з Польщею (країна-сусід), Швейцарією (є еталоном у сфері залізничних перевезень) та Канадою (сповідує зовсім інакший «американський» принцип експлуатації залізничних мереж, де в пріоритеті є вантажні перевезення). Методика. У процесі роботи над статтею були використані такі методи наукових досліджень як: аналіз та синтез при виборі показників та їх групування (виробничо-фінансові, науково-технічного розвитку, характеристика персоналу) залежно від напряму, що вони характеризують; методи економічного аналізу – багатомірний порівняльний аналіз, індексний, метод Дельфі при визначенні вагомості показників обраних для аналізу, рейтингування для визначення остаточних позицій кожної з країн, що були обрані для аналізу. Результати. Серед основних результатів дослідження слід назвати визначення конкурентної позиції України, насамперед, у порівняння з Польщею як країною-сусідом. Наступним за важливістю слід зазначити групу показників, через які Україна відстає від еталонних показників Швейцарської залізниці, зокрема, якість інфраструктури та електрифікація. Наукова новизна отриманих результатів полягає у спробі провести оцінювання конкурентних позицій залізничного транспорту, які, наче б то, не можуть конкурувати між собою, оскільки кожна з них працює на окремій території (в більшості випадків в межах однієї країни) та їхні інтереси майже не перетинаються. Наразі це не зовсім так, оскільки, після широкомасштабного вторгнення, через блокування українських морських портів, значна частина експортно-імпортних товарних потоків перемістилася на залізничний транспорт і аналізуючи ситуацію у кожній окремій країні-транзитері можна обрати напрямок, що буде найбільш прийнятним для перевезення вантажів на далекі відстані до «третіх» країн. Практичну значимість отриманих результатів можна розглядати принаймні з двох сторін. Перша сторона – показники, через які сформувалося відставання української залізниці від держави-еталона (Швейцарії) та робота над покращенням ситуації у кожному з напрямів, щодо їх вдосконалення. Друга сторона – це можливість проведення аналогічного оцінювання стосовно ситуації на залізничному транспорті серед усіх країн-сусідів України та визначення найбільш пріоритетних напрямів для спрямування більшої частини експортно-імпортних вантажів до «третіх» країн.