ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ: ІНТЕГРАЦІЯ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.15802/rtem2025/342947Ключові слова:
лояльність персоналу, корпоративна соціальна відповідальність, чотирикомпонентна модель, емоційна складова, нормативна складова, тривала складова, поведінкова складова, PDCA-цикл, управління персоналом, корпоративна культураАнотація
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробленні концептуальної моделі управління лояльністю персоналу в умовах сучасних викликів шляхом трансформації класичної трикомпонентної структури та інтеграції корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) як ключового чинника формування стійкої прихильності працівників. Методика базується на системному підході до аналізу наукових джерел, узагальненні існуючих моделей організаційної поведінки та адаптації принципів циклу PDCA Е. Демінга як інструменту безперервного удосконалення HRM-практик. У процесі дослідження використано методи логічного узагальнення, структурно-функціонального аналізу та порівняння, що дозволило визначити вплив КСВ на емоційну, нормативну, тривалу та поведінкову складові лояльності. Результати дослідження демонструють, що включення поведінкової складової до класичної моделі Дж. Маєра та Н. Аллен забезпечує комплексне розуміння феномену лояльності як поєднання внутрішніх установок і зовнішніх трудових дій працівників. Інтеграція КСВ у модель підтвердила її здатність підсилювати всі компоненти прихильності, забезпечуючи синергетичний ефект: емоційна складова формується через ототожнення з організацією, нормативна – завдяки етичним стандартам, тривала – через соціальний захист і стабільність зайнятості, а поведінкова – через участь у корпоративних і суспільних ініціативах. Запропоноване застосування PDCA-циклу забезпечує системність і адаптивність управління лояльністю, створюючи умови для її підтримки та розвитку навіть у кризових обставинах. Наукова новизна полягає у формуванні оновленої чотирикомпонентної моделі лояльності персоналу з інтеграцією КСВ як ключового чинника та поєднанні її з механізмом PDCA, що дозволяє реалізувати системний і циклічний підхід до управління. Практична значимість дослідження визначається можливістю використання запропонованої моделі сучасними підприємствами для підвищення мотивації, залученості та стабільності персоналу, зниження плинності кадрів і формування соціально відповідальної корпоративної культури, що у комплексі сприяє зростанню життєздатності та конкурентоспроможності організацій.
Посилання
Mowday, R. T., Steers, R. M., & Porter, L. W. (1979). The measurement of organizational commitment. Journal of Vocational Behavior, 14(2), 224–247. https://doi.org/10.1016/0001-8791(79)90072-1
Meyer, J. P., & Allen, N. J. (1991). A three-component conceptualization of organizational commitment. Human Resource Management Review, 1(1), 61–89. https://doi.org/10.1016/1053-4822(91)90011-Z
Meyer, J. P., & Allen, N. J. (1997). Commitment in the workplace: Theory, research, and application. Thousand Oaks, CA: Sage Publications.
Reichheld, F. F. (1996). The loyalty effect: The hidden force behind growth, profits, and lasting value. Boston, MA: Harvard Business School Press.
Fedotova, I. V. (2014). Otsiniuvannia rivnia loialnosti personalu pidpryiemstva. [Estimation of loyalty of enterprise personnel]. Ekonomika transportnoho kompleksu - Economics of the Transport Complex, 23, 23–36. [inUkrainian].
Bohoyavlenskyi, O. V. (2017). Formuvannia loialnosti personalu v umovakh kontseptsii vnutrishnoho marketynhu. [Formation of employee loyalty under the concept of internal marketing]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti - Transport and Industrial Economics Bulletin, 59, 216–224. [in Ukrainian].
Nykonenko, A. V. (2020). Metodychni pidkhody do vyznachennia sutnosti loialnosti personalu ta yii otsinky. [Methodical approaches to defining the essence of employee loyalty and its evaluation]. International Scientific Journal “Internauka”. Economic Sciences Series, (5). https://doi.org/10.25313/2520-2294-2020-5-5969 [in Ukrainian].
Dashko, I., & Mykhailichenko, L. (2024). Suchasni pidkhody ta osoblyvosti upravlinnia personalom v umovakh voiennoho stanu. [Modern approaches and features of personnel management under martial law]. Ekonomika ta suspilstvo - Economics and Society, (59). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-59-81 [in Ukrainian].
Zhukovska, V., Mykolaichuk, I., Leontieva, A., & Abramenko, D. (2024). Otsinka loialnosti personalu ta vplyv na rezultaty biznesu v umovakh voiennoho stanu. [Assessment of employee loyalty and its impact on business results under martial law]. Ekonomichni horyzonty - Economic Horizons, 4(29), 113–124. [in Ukrainian].
Zamlynskyi, V., Skrypnyk, N., & Fedaka, V. (2025). Upravlinnia personalom v umovakh voiennoho stanu: Intehratsiia tsyfrovykh tekhnolohii. [Personnel management under martial law: Integration of digital technologies]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of Khmelnytskyi National University, 338(1), 555–563. [in Ukrainian].
Zlobin, K. V. (2024). Vplyv viiny v Ukraini na loialnist personalu pidpryiemstv do robotodavtsiv. [The impact of the war in Ukraine on employee loyalty to employers]. Vcheni zapysky Universytetu “KROK” - Scientific Notes of KROK University, 2(74), 217–227. [in Ukrainian].
Muterko, H. M., & Mykhalov, D. A. (2024). Osoblyvosti motyvatsii personalu pidpryiemstva v umovakh voiennoho stanu. [Features of employee motivation under martial law]. Ekonomika ta suspilstvo - Economics and Society, (60). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-60-141 [in Ukrainian].
Pshyk-Kovalska, O. O., & Kovalskyi, O. I. (2022). Osoblyvosti upravlinnia personalom v umovakh voiennoho stanu. [Features of personnel management under martial law]. SMEU, 4(2), 88–93. [in Ukrainian].
Cherep, O. H., Kaliuzhna, Yu. V., & Mykhailichenko, L. V. (2023). Osoblyvosti upravlinnia personalom v umovakh voiennoho stanu v Ukraini. [Features of personnel management under martial law in Ukraine]. Ekonomika ta suspilstvo - Economics and Society, (48), 69–76. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-48-24
Turker, D. (2009). How corporate social responsibility influences organizational commitment. Journal of Business Ethics, 89(2), 189–204. https://doi.org/10.1007/s10551-008-9993-8
Rupp, D. E., Ganapathi, J., Aguilera, R. V., & Williams, C. A. (2006). Employee reactions to corporate social responsibility: An organizational justice framework. Journal of Organizational Behavior, 27(4), 537–543. https://doi.org/10.1002/job.380
Glavas, A., & Godwin, L. N. (2013). Is the perception of ‘Goodness’ good enough? Exploring the relationship between perceived corporate social responsibility and employee organizational identification. Journal of Business Ethics, 114(1), 15–27. https://doi.org/10.1007/s10551-012-1323-5
Paruzel, A., Klug, H. J. P., & Maier, G. W. (2021). The relationship between perceived corporate social responsibility and employee-related outcomes: A meta-analysis. Frontiers in Psychology, 12, 607108. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.607108
Wang, W., Fu, Y., Qiu, H., & Moore, J. H. (2017). Corporate social responsibility and employee outcomes: A moderated mediation model of organizational identification and moral identity. Frontiers in Psychology, 8, 1906. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2017.01906
Jin, H., Li, X., & Li, G. (2025). Correction: Impact of corporate social responsibility on employee loyalty: Mediating role of person-organization fit and employee trust. PLOS ONE, 20(3), e0320597. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0320597
Aguinis, H., & Glavas, A. (2012). What we know and don’t know about corporate social responsibility: A review and research agenda. Journal of Management, 38(4), 932–968. https://doi.org/10.1177/0149206311436079
Jamali, D., & Karam, C. (2018). Corporate social responsibility in developing countries as an emerging field of study. International Journal of Management Reviews, 20(1), 32–61. https://doi.org/10.1111/ijmr.12112
Cai, Z., Huang, Q., Liu, H., & Wang, X. (2021). Improving employee engagement through CSR in crisis times: Evidence from COVID-19. Journal of Business Research, 124, 1–13. https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2020.11.045
Wickramasinghe, V., Dissanayake, D., & Choudhury, T. T. (2022). Corporate social responsibility in crisis management: Evidence from Sri Lanka. Journal of Business Ethics, 178(3), 765–782. https://doi.org/10.1007/s10551-021-04841-5
UNDP. (2023). Responsible business conduct during war in Ukraine: Context assessment study. Kyiv: UNDP Ukraine, available at: https://www.undp.org/ukraine/publications/responsible-business-conduct-during-war-ukraine-context-assessment-study
OECD. (2023). Responsible business conduct implications of Russia’s invasion of Ukraine. Paris: OECD, available at: https://www.oecd.org/en/publications/responsible-business-conduct-implications-of-russia-s-invasion-of-ukraine_f222a4d1-en.html
Pokynchereda, V., Bondarenko, V., Pravdiuk, N., Ivanchenkova, L., & Sokoliuk, I. (2023). Corporate social responsibility in Ukraine under martial law: Accounting aspects. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development, 45(4), 427–437. https://doi.org/10.15544/mts.2023.42
Kraus, S., Clauss, T., Breier, M., Gast, J., Zardini, A., & Tiberius, V. (2022). The economics of COVID-19: Initial empirical evidence on how family firms in five European countries cope with the corona crisis. International Journal of Entrepreneurial Behavior & Research, 26(5), 1147–1168. https://doi.org/10.1108/IJEBR-04-2020-0214
Deming, W. E. (1986). Out of the crisis. Cambridge, MA: Massachusetts Institute of Technology, Center for Advanced Engineering Study.
