ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗОВИХ ЗМІН

Анотація

Мета. Стаття присвячена поглибленню теоретичних засад формування стратегічного потенціалу підприємства, шляхом узагальнення та уточнення внутрішніх чинників, що впливають на формування стратегічного потенціалу підприємства в умовах кризових змін. Методика. Застосовано поєднання загальнонаукових, емпіричних та спеціальних методів, основу дослідження становлять системний та структурно-функціональний підходи. Використано методи теоретичного узагальнення, контент-аналізу наукових джерел, порівняльний аналіз концепцій та метод абстрактно-логічного узагальнення. Результати. У роботі обґрунтовано необхідність чіткого відокремлення внутрішніх факторів від структурних елементів стратегічного потенціалу та доведено, що саме внутрішні чинники мають ключовий вплив на здатність підприємства до адаптації, розвитку та формування стійких конкурентних переваг в умовах кризових змін. Представлено авторське визначення категорії «внутрішні фактори формування стратегічного потенціалу підприємства». Узагальнено підходи провідних науковців, що дало змогу систематизувати внутрішні фактори і виокремити матеріальні, управлінські, організаційні, компетенційні, нематеріальні і інтелекуальні чинники, що знаходяться у постійній взаємодії. Визначено, що в умовах кризових змін при формуванні стратегічного потенціалу зростає роль корпоративної культури та цифровізації бізнес процесів, що формує нові управлінські можливості, підвищує швидкість прийняття рішень, оптимізує бізнес-процеси та створює умови для розвитку цифрових компетенцій. Наукова новизна полягає у концептуалізації внутрішніх факторів формування стратегічного потенціалу як керованої сукупності внутрішніх умов, характеристик і процесів, що визначають здатність підприємства створювати, підтримувати, підсилювати та реалізовувати стратегічні можливості в умовах кризових змін. Запропоновано авторське визначення внутрішніх факторів формування стратегічного потенціалу підприємства, виокремлено корпоративну культуру і цифровізацію як самостійні вагомі внутрішні фактори формування стратегічного потенціалу в кризових умовах. Практична значимість одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованої систематизації внутрішніх факторів для діагностики стратегічного потенціалу підприємства, оцінювання його стійкості в умовах кризових змін, формування управлінських рішень щодо розвитку стратегічних компетенцій, адаптації ресурсної бази та оптимізації внутрішніх процесів.